Після розлучення конфлікт між батьками далеко не завжди закінчується – часто він просто змінює форму. Найбільш емоційним та затяжним стає протистояння навколо дітей, коли побутові образи дорослих починають прямо впливати на право дитини на спілкування з батьком чи матір’ю.

У теорії закон декларує абсолютну рівність прав: незалежно від того, проживають батьки разом чи окремо, вони мають однакове право брати участь у вихованні, навчанні, лікуванні та розвитку дитини. Проте на практиці декларації Сімейного кодексу швидко руйнуються. Однією з найпоширеніших проблем стає штучне створення перешкод, коли той із батьків, з ким залишилася дитина, починає одноосібно контролювати її життя та обмежувати контакти з іншим.

Намагання вирішити це питання через затяжні побутові суперечки або взаємні звинувачення роками не дають результату. Сімейний конфлікт неминуче переходить у площину правового спору, де емоції мають поступитися чітко прорахованим процесуальним діям.

ПОРЯДОК ДІЙ ДЛЯ УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Договір про здійснення батьківських прав і обов’язків

Сімейне законодавство дозволяє батькам самостійно вирішувати питання утримання, виховання, освіти, оздоровлення дітей. Досягнуті домовленості можуть бути викладені в письмовому договорі, який завіряється нотаріально.

Головне, щоб досягнуті домовленості не порушували права дитини, і не створювали перешкод для виконання батьківських обовязків.

Законом не передбачено конкретних вимог до укладення даного договору.

Як правило, у таких договорах визначають:

• місце проживання дитини
• порядок та форму утримання дитини
• побачення з дитиною ( регулярність, тривалість, порядок)
• підтримання взаємовідносин з родичами.
• взаємне вирішення питань вибору учбового, медичного  спортивного закладу, музичної школи чи гуртка тощо.

Крім того, не буде зайвим вказати:

• строк дії договору.
• порядок зміни умов договору.
• порядок розірвання договору.
• порядок вирішення спорів.
• відповідальність за порушення договору.

Відсутність чітких домовленостей між батьками часто призводить до конфліктів щодо побачень з дитиною, її навчання, лікування, відпочинку та інших важливих питань, які з часом можуть стати предметом звернення до органу опіки або суду.

Якщо домовитись самостійно не вдається, а один із батьків систематично перешкоджає спілкуванню з дитиною, питання зазвичай вже виходить за межі сімейної домовленості та потребує офіційного врегулювання.

Звернення до органу опіки і піклування

Мати/батько дитини може звернутися з письмовою заявою в орган опіки і піклування з метою визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею того з батьків, який проживає окремо від дитини. Своє рішення з цього питання орган опіки і піклування виносить на підставі вивчення умов життя батьків, їх відношення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Таке рішення органу опіки і піклування по закону є обов’язковим до виконання.

Проте на практиці цей інструмент часто виявляється безсилим: органи опіки не мають важелів примусового виконання. Якщо інша сторона займає деструктивну позицію і просто не відчиняє двері, таке рішення залишається лише декларацією на папері. У 90% випадків звернення до органу опіки – це не фінал, а обов’язковий тактичний крок для збору доказів перед виходом у судовий процес.

Звернення до суду

Якщо батько/мати, що проживає разом з дитиною, перешкоджає іншому, не проживаючому з ними матері/батьку, в спілкуванні з дитиною і в його вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, інший з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. В такому випадку суд визначає способи його участі у вихованні дитини, місце і час їх спілкування. В окремих випадках, суд може визначити зустрічі з дитиною у присутності іншої особи.

Маніпуляції з графіками та психологічний тиск Найбільша помилка при самостійному вирішенні таких спорів – розмиті формулювання. Банальне  «дозволити батьку спілкуватися з дитиною у вихідні дні» дає опоненту безмежне поле для маніпуляцій: дитина «захворіла», поїхала до бабусі або «сама не хоче». Без деталізованого, погодинного графіка зустрічей, чітко визначених локацій та прописаного механізму канікул і свят, судове рішення чи домовленості не працюватимуть, а конфлікт спалахне з новою силою.

У спорах про виховання дітей час працює проти того з батьків, хто проживає окремо. Поки тривають затяжні переговори чи безрезультатні листування, дитина під впливом психологічного тиску іншої сторони поступово відвикає від батька чи матері. Що довшою є штучно створена пауза у спілкуванні, то складніше згодом у судовому порядку відновити повноцінний психологічний контакт.

Отже, у спорах щодо виховання та спілкування з дитиною значення має не лише саме право батька чи матері на участь у житті дитини, а й спосіб його реалізації. Від обраної позиції та своєчасності дій часто залежить можливість зберегти повноцінні відносини з дитиною після розлучення.

По темі:

• Стягнення аліментів з ФОП на спрощеній системі оподаткування
• Протокол за несплату аліментів (ст.183-1 КУпАП)
• Максимальний розмір аліментів 
• Вартість розлучення в суді 

Читають також:

ЯК ОСКАРЖИТИ ДОГОВІР 2026 Як подати касаційну скаргу до Верховного Суду по цивільній справі ЯК ПОСКАРЖИТИСЬ НА ДЕРЖАВНОГО ЧИ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ Як поділити бізнес при розлученні Як оспорити шлюбний договір