Скільки існує людство, стільки існує творчість. З часом люди зрозуміли, що творчість може приносити гроші.
Причому постійно з’являються нові форми інтелектуальної власності, і одразу виникають правові інститути, що захищають права на них (наприклад,інтернет-право).
У зв’язку з цим, прийнято багато законів, підписано немало міжнародних конвенцій.
Отже, право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності в Україні регулюється Цивільним Кодексом України, Законами України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» та іншими законами.
Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути будь-яка особа (як фізична, так і юридична). При цьому, створити щось може тільки людина, тобто фізична особа. Юридична особа нічого створити сама не може, але самі права на інтелектуальну власність може мати.
Права на об’єкт інтелектуальної власності традиційно діляться на майнові та немайнові.
До особистих немайнових прав належать право на авторство, право на згадування про автора, право заборонити згадування про автора (право на анонімність), право на вибір псевдоніма і т.ін.
Ці права прив’язані до автора й передаватись нікому не можуть. За винятком окремих особистих немайнових прав, які можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.
Особисті немайнові права зберігаються за автором довічно, і навіть після його смерті дані права захищаються.
Майнові права інтелектуальної власності призначені для комерційної експлуатації твору та використовуються для отримання доходу. Це такі права як: право на використання винаходу в промисловості, право на публікацію роману, право дозволяти іншим використовувати твір певним способом на певних умовах (видача ліцензій) і т.д.
Є ще один поділ прав інтелектуальної власності.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) поділяє інтелектуальну власність на два види: промислова власність, що включає винаходи, товарні знаки, промислові зразки і географічні зазначення джерела походження, та авторське право, що поширюється на літературні й художні твори (романи, вірші, фільми, песи, пісні), а також твори образотворчого мистецтва (малюнки, картини, фотографії, скульптури та архітектурні споруди). Суміжні права включають права артистів-виконавців на їхні виконання, права виробників фонограм на їхні записи і права на радіо- й телевізійні програми. Ця класифікація прийнята у всьому світі і закріплена в кількох конвенціях.
Отже, правовому захисту підлягають наступні об’єкти інтелектуальної власності:
- літературні та художні твори;
- комп’ютерні програми;
- бази даних;
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
Особи, які володіють правами інтелектуальної власності, можуть передавати такі права повністю або частково іншим особам шляхом укладення спеціальних договорів та / або шляхом видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на використання об’єкта інтелектуальної власності. Використання об’єкта інтелектуальної власності без належного дозволу правовласника є порушенням прав останнього і одночасно порушенням закону, за що передбачена юридична відповідальність.
До порушення права інтелектуальної власності відносяться:
- піратство;
- плагіат;
- несумлінна реєстрація;
- недобросовісна конкуренція;
- підроблення та зміна інформації;
- розмиття торговельної марки.
Серед основних способів захисту прав інтелектуальної власності відносять: припинення порушення; заборона використання; знищення контрафактної продукції; знищення матеріалів та знарядь; відшкодування збитків, шкоди ; публікація про порушення; адміністративна та кримінальна відповідальність.
Кримінальна відповідальність за порушення права інтелектуальної власності наступає за ст. 176 ККУ (авторське право); ст. 177 ККУ (промислова власність); ст. 229 ККУ (торговельні марки).
Для захисту прав інтелектуальної власності важливо: доведення наявністі права інтелектуальної власності; доведення наявності факту неправомірного використання об`єкту інтелектуальної власності; доведення розміру шкоди; доведення освідомленості порушника; проведення судової експертизи (залучення фахівців).
По темі:
- Інтернет-магазин: обираємо організаційно-правову форму
- Доменні спори
- Договори по розповсюдженню програмного забезпечення
- Створення програмного забезпечення. Який договір обрати?
Потрібна консультація адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію по тел.096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг.
