Якщо у Вас виникли питання щодо того, яким має бути заповіт, відповідь можете прочитати у цій статті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт. може дати тільки заповідач особисто. Ніхто інший, від імені чи за дорученням не має права скласти заповіт.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Неповнолітні, за виняткох тих, які за законом набувають повної дієздатності до повноліття), особи з обмеженою дієздатністю, недієздатні ( має бути рішення суду) права заповісти не мають.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб (незалежно від наявності в нього сімейних, родинних стосунків із цими особами), а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може призначити спадкоємцями і юридичних осіб, державу.
Заповідач має право позбавити спадщини тих, хто на неї розраховує. Винятком з цього правила є особи, які мають право на обов’язкову частку в спадщині (неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) і непрацездатні батьки незалежно від змісту заповіту успадковують половину частки, що належала б кожному з них у випадку спадкування за законом.
Заповідач має право зробити в заповіті заповідальну відмову. Це така умова, від прийняття якої спадкоємцем залежить, чи одержить він майно за заповітом. Так, на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира, або інше рухоме чи нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Якщо ж спадкоємець з такою умовою не згоден, то в цій частині успадковувати він не зможе і майно переходить до складу спадкової маси для спадкоємців за законом або іншій особі (якщо заповідач припускав, що спадкоємець може не прийняти заповідальну відмову, і на цей випадок указав у заповіті іншу особу).
Заповідач може зобов’язати спадкоємця зробити певні дії немайнового характеру, зокрема, щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця й форми здійснення ритуалу поховання. Заповідач може зобов’язати спадкоємця вчинити певні дії, спрямовані на досягнення суспільно-корисної мети.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування в особи, призначеної в заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена в заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини.
Заповіт з умовою відрізняється від заповідальної відмови тим, що перший вимагає наявності певної умови на момент смерті заповідача, а другий – виконання певних дій уже після відкриття спадщини.
Чоловік і дружина мають право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Особливістю такого заповіту є те, що після смерті одного з подружжя такий спільний заповіт змінювати вже не можна.
Заповідач може підпризначити спадкоємця. Це означає, що заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її, відмовиться від її прийняття або буде відсторонений від права на спадкування, а також у випадку відсутності умов, вказаних у заповіті.
Спадкодавець має право встановити в заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Наприклад, заповідач може встановити для земельної ділянки, переданої в спадщину за заповітом, право проходу для сусідів по ділянці в напрямку до залізничної станції.
Заповіт складається в письмовій формі, підписується спадкодавцем і засвідчується нотаріусом або іншими уповноваженими особами.
Заповідач може скласти секретний заповіт. У такому випадку нотаріус при засвідченні заповіту з ним не ознайомлюється. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусу. На конверті повинен бути підпис заповідача. Нотаріус ставить підпис на конверті, скріплює його печаткою, в присутності заповідача поміщає конверт із підписами в інший конверт і опечатує. Після того як нотаріус довідається про відкриття спадщини, він призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членам родини і родичам спадкодавця особисто, якщо їхнє місце проживання його відоме, або робить повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності зацікавлених осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, і повідомляє про його зміст.
Закон установив обов’язковою при засвідченні заповіту присутність не менше двох свідків, якщо заповідач з об’єктивних причин не може сам прочитати свій заповіт і якщо засвідчує заповіт не нотаріус. Свідки мають бути присутніми і тоді, коли саме засвідчення здійснюється за бажанням заповідача.
Цивільний кодекс не обмежує право заповідача вносити в заповіт зміни, скасовувати його, встановлювати новий заповіт.
Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. При цьому попередній заповіт, скасований наступним, уже не відновлюється, навіть якщо наступний заповіт був складений чи визнаний недійсним ( за винятком випадків, коли причиною недійсності заповіту було те, що на момент його укладання заповідач перебував у стані, коли він не міг керувати своїми діями, або зазнав насильства)
Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У випадку суперечки між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.
Окремо, закон говорить про можливості визнання заповіту недійсним. Так, заповіт, складений особою, що не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, є нікчемним, і звертатись до суду з позовом про визнання його недійсним немає необхідності. Якщо буде встановлено, що виявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі, то зацікавлена особа може звертатись до суду з позовом про визнання такого заповіту (повністю або в частині) недійсним.
Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту), наприклад, якщо потрібно простежити, чи виконали спадкоємці умови заповіту, від виконання яких залежить допущення цих осіб до спадкування.
Спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити здійснення волі заповідача.
Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від його виконання чи був відсторонений від нього і якщо цього вимагають інтереси спадкоємців.
Виконавцеві, природно, за його послуги треба платити. Заповідач має право визначити в заповіті те майно ( у натурі чи в грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.
Якщо розмір плати не визначений відповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту і спадкоємців, а в разі спору – судом.
По темі:
- хто спадкує в разі відсутності заповіту
- борг у спадок
- обов’язова частка у спадщині
- чи може цивільна дружина претендувати на спадщину
Потрібна консультація адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – телефонуйте 096-203-18-51. Інформація про вартість послуг
