Державою кожному гарантується свобода слова, але, в той же час, таке право може бути обмежено, зокрема, з метою захисту репутації або прав інших осіб.
Журналістика як діяльність, спрямована на забезпечення людини, суспільства інформацією, і для цього журналісти наділені певними правами.
Права журналіста визначені у ст.34 Конституції України, ст.25 Закону України “Про інформацію”, ст.26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” та в інших правових документамх.
Зупинимось на найважливіших правах журналіста
1.Право вільно отримувати, використовувати, поширювати (публікувати) та зберігати інформацію. Право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 34 Конституції України визначає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Ця ж стаття, в той же час, регламентує те, що все це може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей і так далі.
Отже, таке право не є безграничним.
Журналіст не може знімати посадовців будь-коли без попередньої згоди. Тут варто згадати про ст. 11 ЗУ «Про інформацію», яка забороняє збір конфіденційної інформації, до якої належать – національність, освіта, сімейний статус, стан здоров’я, адреса проживання, віросповідання, місце народження.
Без згоди представники медіа можуть збирати інформацію про приватне життя публічних осіб тільки тоді, коли існує суспільний інтерес, який виправдовує оприлюднення фактів. Таке втручання не повинно виходити за межі того, що є необхідним для задоволення правомірного суспільного інтересу.
При оцінюванні того, чи існує суспільний інтерес, який виправдовує втручання у право на повагу до приватного життя, слід керуватись практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої потрібно перевіряти, чи відповідає публікація інтересам суспільства, а не тільки тому, що громадськості цікаво її читати.
Непублічні особи також можуть бути записані, якщо зйомка відбувається відкрито, на вулиці чи на заходах публічного характеру – зборах, конференціях, мітингах тощо.
Фізична особа, яка погодилась на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя.
Знімання фізичної особи на відео, в тому числі таємне, без згоди особи, може бути проведено лише у випадках, встановлених законом.
Власник приміщення може обмежити зйомку, але якщо присутній суспільний інтерес, та право знати інформацію переважає над шкодою від її оприлюднення, тоді право зафіксувати таку інформацію в даному разі переважає над правом на приватність та правами власника. Тобто за наявності суспільного інтересу можна фіксувати як приміщення так і особу-порушника.
З другого боку, реалізація права на інформацію не повинна порушувати права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Журналіст повинен впевнитись, що може знімати все і всіх. Він не повинен порушувати право власності, право на збереження комерційної таємниці, конфіденційної інформації, право на ділову репутацію, права працівників, техніку безпеки тощо,
Так, наприклад, зйомка на кухні чи складському приміщенні магазину без дозволу власника може розкрити технологічний процес приготування страв, процес обробки страви, систему складування товару тощо.
На мою думку, не відповідають вимогам закону, наприклад, самовільні дії знімальної групи щодо відкриття різноманітних шкафчиків, холодильників, шухляд, адже журналіст не слідчий, і право на обшук йому ніхто не надавав.
2. право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Тут варто згадати про акредитацію. За законом, державні установи можуть акредитовувати журналістів для полегшення здійснення ними професійної діяльності, проте у разі відсутності акредитації ніхто не може заборонити журналісту виконувати свою роботу і без неї.
Акредитації можуть позбавити, якщо журналіст чи ЗМІ самостійно звернулися з таким проханням або якщо журналіст неодноразово та грубо порушував свої обов’язки, визначені 26 статтею Закону України «Про інформацію».
3.Право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону.
4.Журналісти мають вільний доступ до статистичних даних, фондів архівів, бібліотек та музейних фондів, а їхні запити на доступ до офіційних документів мають задовольнятися безкоштовно.
Обмеження цього права може відбуватися лише за умов специфічної цінності чи умов схоронності документів.
5.Пред’явивши посвідчення журналіста, можна збирати інформацію у районах стихійного лиха, катастроф, місцях аварій, масового безладу, воєнних дій.
Варто пам’ятати що застосування сили до журналіста є не припустимим навіть з метою захисту свого бізнесу та своїх інтересів, адже в даному випадку легко перетнути межу та стати обвинуваченим у кримінальній справі.
Отже, права кожної людини закінчуються там, де розпочинаються права іншої. Саме це повинні пам’ятати журналісти під час підготовки матеріалів. Громадяни, які попали у кадр, також повинні дотримуватись закону і не порушувати право інших на інформацію.
По темі:
- Як захистити свою честь та гідність в судовому порядку?
- Як правильно подати заяву до суду: 4 важливі правила
- Як написати та подати апеляційну скаргу у цивільній справі
- Як подати касаційну скаргу до Верховного Суду по цивільній справі
Потрібна консультація адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – телефонуйте 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг
