Конкурентне право для бізнесу: знати потрібно! / Конкурентное право для бизнеса

антимонопольне право

Читайте також: ціни по розлученнюстягнення заборгованості за господарським договором, кримінальна відповідальність за несплату податків

Чим успішніший бізнес тим більша ймовірність познайомитись з представниками Антимонопольного комітету України.

Тому виникає серйозна необхідність щодо приведення своєї діяльності у відповідність до конкурентного (антимонопольного) законодавства.

Застосування конкурентного права здійснюється у наступних напрямках:

  • зловживання монопольним становищем;
  • концентрація;
  • антиконкурентні узгоджені дії;
  • недобросовісна конкуренція;
  • державні (публічні) закупівлі;
  • державна допомога. 

Зловживання монопольним становищем

Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

  • на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
  • не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

 Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

 Поряд із зазначеними нормами є спеціальні умови щодо встановлення монопольного (домінуючого) становища кожного з кількох суб’єктів господарювання.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, зазначених вище.

 Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

  • сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
  • сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої статті 12.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

 Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

  • встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
  • застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причини;
  • обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
  • обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;
  • часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
  • суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;
  • створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Відповідно до законодавства України сама по собі наявність у суб’єкта господарювання монопольного становища не є протиправною. Такими є дії чи бездіяльність монополістів, які обмежують конкурентоспроможність інших учасників ринку, ущемляють їхні інтереси чи інтереси споживачів. Найчастіше зловживання монопольним становищем проявляється у вигляді завищення цін та зниження якості товарів та послуг.

 Особливістю цього виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції є здійснення суб’єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, таких дій, що були б неможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку. Це, зокрема, отримання прибутку, зумовленого не ефективністю діяльності або високою продуктивністю, а неправомірним  використанням свого домінуючого становища на ринку, або утримання чи посилення такого становища шляхом усунення з ринку конкурентів чи обмеження їхнього доступу на ринок.

 Запобігання, виявлення та припинення зловживань монопольним (домінуючим) становищем є напрямом роботи Антимонопольного комітету України.

Концентрація

Однією з важливих сфер відносин, які становлять предмет регулювання конкуренційного законодавства у світі і в Україні, є економічна концентрація суб’єктів господарювання. Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції», метою контролю за концентраціями є запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем і обмеженню конкуренції.

Визначено чотири основних види концентрацій, найбільш розповсюдженим з яких є безпосереднє або опосередковане придбання часток (акцій, паїв), що забезпечують досягнення чи перевищення 25 або 50% голосів у вищому органі управління суб’єкта господарювання.

В українському законодавстві про захист економічної конкуренції передбачено, що концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу АМКУ.

Підставами для надання дозволу на концентрацію є доказ того, що вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку або в значній його частині. Дозвіл не надається, якщо концентрація заборонена відповідно до Закону України «Про санкції». Проте Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не надав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Тест для визначення випадків, у яких дозвіл АМКУ на концентрацію є необхідним, — двоступеневий. Відповідно до першого тесту, фінансові показники в Україні принаймні двох учасників концентрації повинні перевищувати 4 млн євро, а сумарні фінансові показники у світі всіх учасників концентрації мають перевищувати 30 млн євро. Другий тест допускає, що група компаній покупця (або одного із засновників спільного підприємства) може не здійснювати діяльність і не мати активів в Україні, у такому випадку обсяг реалізації її товарів/послуг у світі повинен перевищувати 150 млн євро, а об’єкт придбання, з урахуванням відносин контролю, повинен мати активи в Україні або обсяг реалізації на суму понад 8 млн євро.

При отриманні вищевказаного дозволу, необхідно правильно підготувати заяву, адже, через помилки можна не досягнути бажаного резельтату. Так, у заявах часто трапляються такі помилки, як відсутність інформації про кінцевого бенефіціара (фізичної особи) або підтвердження відсутності такої особи, відсутність чіткого посилання на відповідний критерій розгляду заяви за спрощеною процедурою, розбіжності між відомостями, що містяться в заяві, а в окремих випадках заявники помилково надають надмірно стисле і розпливчате економічне обґрунтування заяв.

Антиконкурентні узгоджені дії

Антиконкурентні узгоджені дії вважаються більш загрозливими для здорової конкуренції ніж монополії, так як зумовлюють колективну змову господарюючих субєктів.

Чинним конкурентним законодавством передбачено, що вчинення узгоджених дій можливе не лише на підставі письиових угод, а й на основі усних угод.

Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

Однак, якщо такі дії учасників певного ринку призводять до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, вони стають антиконкурентними, що є прямим порушенням закону і тягне за собою сувору відповідальність кожного учасника.

Найбільш небезпечним проявом антиконкурентних узгоджених дій є так звані “картелі” – групи конкурентів, які досягають згоди, для того щоб обмежити змагання між собою у спробі діяти як монополія. Мета такої групи найчастіше досягається шляхом фіксації цін на ринку, обмеження виробництва, розподілу ринків, спроживачів або територій, змови про встановлення цін на продукцію або комбінації вищезазначених дій.

Також антиконкурентні узкгоджені дії можуть виражатись у формуванні спільного підприємства з метою координації господарської діяльності засновників; шляхом “парарельної поведінки” – має місце в умовах, коли ринкові субєкти, володіючи достатньою інформацією про ринкову поведінку один одного, пасивно утримуються від конкуренції.

За антиконкурентні узгоджені дії, або, іншими словами, змову, передбачено досить значний штраф, до того ж такі учасники торгів потрапляють до так званого чорного списку, що, в свою чергу, призводить до позбавлення суб’єкта права брати участь у публічних закупівлях протягом трьох років.

АМКУ має право провести незалежну виїзну перевірку. При цьому її особливістю є те, що подібна перевірка не передбачає попереднього повідомлення суб’єкта перевірки про її проведення.

Недобросовісна конкуренція

Відповідно до законодавства України поняття «недобросовісна конкуренція» є досить широким.

Залежно від їх змісту і спрямованості недобросовісну конкуренцію можна розділити на декілька груп.

Зокрема, першу групу охоплює глава 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» — неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця). Друга група — створення перешкод господарюючим суб’єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. І остання, третя група передбачає неправомірний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Одними із найпопулярніших видів недобросовісної конкуренції є:

  • використання без дозволу імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної  марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень або схожих на них позначень іншого суб’єкта господарювання, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання;
  • реалізація товару іншого виробника під своїм позначенням;
  • відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії;
  • поширення інформації, що вводить в оману (наприклад поширення неповних, неточних або неправдивих даних про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них);
  • інші дії, що суперечать  торговим  та  іншим  чесним  звичаям  у  господарській діяльності.

Відповідно до статистики, інформація, що вводить споживача в оману, становить 70% порушень у сфері недобросовісної конкуренції.

Ввести в оману споживача можна різними способами. Головний критерій такого правопорушення полягає у тому, що інформація, яка привертає увагу великої кількості споживачів, має оманливий, неточний або неповний характер. Найчастіше такі порушення спостерігаються під час рекламування певних видів товарів чи послуг, акцій щодо них та безпосередньо на маркуванні продукції.

Вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених профільним законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу в розмірі до п’яти відсотків доходу від реалізації продукції підприємства за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Серед обставин, які можуть враховуватися при визначенні розміру штрафу, виділяють такі фактори, як розмір незаконно отриманого прибутку або продукції, що була реалізована з порушенням; повторюваність вчинення порушення; тривалість вчинення порушення; фінансове становище відповідача.

Публічні закупівлі

Наріжним каменем публічних закупівель у системі ринкової економіки є наявність та належний захист конкуренції з боку держави. Функції захисту економічної конкуренції в даній сфері покладено на Антимонопольний комітет України.

Найчастіше порушення в процедурі закупівлі можна знайти в дискримінаційних умовах тендерної документації; невідповідності пропозицій учасників тендеру його умовам, винесення неправомірного рішення замовника тендеру щодо переможця торгів.

Для здійснення передбачених завдань оскарження АМКУ створив постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

 Дана адміністративна колегія покликана здійснювати розгляд скарг суб’єктів господарювання на дії замовників публічних закупівель, що порушують правила проведення таких закупівель. 

 АМКУ також є органом, який наділений функціями контролю і запобігання цінових змов та інших антиконкурентних узгоджених дій, які існують в тому числі у процесі здійснення публічних закупівель.

Зрозуміло, що під час проведення найрізноманітніших конкурсів і тендерів ключовим елементом є конкуренція пропозицій. Тому абсолютно неприпустимим  є будь-які формальні або неформальні угоди між потенційними конкурентами, змови як між учасниками тендерів (включаючи потенційних), так і між учасниками та замовниками. 

Такі формальні або неформальні угоди розглядаються як порушення вимог Закону «Про захист економічної конкуренції», а саме його ст. 6 – вчинення «антиконкурентних узгоджених дій», що стосуються спотворення результатів торгів, конкурсів, тендерів (іншими словами, створення та функціонування картелів). 

Більше про державні закупівлі читайте у статті публічні (державні) закупівлі: як це відбувається

Державна допомога

Крім усього вищепереліченого Антимонопольний комітет України також відповідає за здійснення контролю і моніторингу надання державної допомоги.

Надавачі державної допомоги повинні забезпечувати прозорість заходів державної допомоги та повідомляти АМКУ про нові заходи державної допомоги або істотні зміни до умов чи обсягів надання чинної державної допомоги. Закон зобов’язує надавачів державної допомоги подавати річну звітність про всю державну допомогу, надану суб’єктам господарювання.

Повідомлення про нову державну допомогу або істотні зміни до умов чи обсягів надання державної допомоги повинні подаватися до надання державної допомоги; відповідно, державна допомога може надаватися,  коли АМКУ ухвалить позитивне рішення про допустимість такої допомоги для конкуренції.

До АМКУ не потрібно подавати повідомлення про допомогу, розмір якої не перевищує встановлених порогових значень.

До найважливіших повноважень АМКУ належить в данй сфері ухвалення рішень про припинення надання державної допомоги у відповідних випадках та повернення надавачами наданої ними допомоги із призупиненням надання будь-яких сум невикористаної допомоги, якщо такі лишаються.

Перш ніж подавати повідомлення про новий проект державної допомоги надавач допомоги може звернутися до АМКУ за роз’ясненнями стосовно процедури повідомлення та правильного тлумачення відповідних правових положень або за рекомендаціями стосовно того, які відомості повинне містити повідомлення про державну допомогу. Надавачі державної допомоги також можуть запитувати проведення попередніх консультацій щодо повідомлення про надавану ними державну допомогу.

Потрібна консультація адвоката? Телефонуйте 096-203-18-51. Інформація про вартість послуг

Адвокат з антиконкурентного (антимонопольного) права Київ – Гродовська Олеся Павлівна 

Переглядів: 829

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>