Більшість людей сприймають шлюбний договір як формальність або страховку на випадок розлучення. Але на практиці саме від змісту кількох пунктів договору може залежати хто після конфлікту залишиться з бізнесом, нерухомістю та фінансовим контролем над майном, а хто ні з чим або майже ні з чим.

Проблема в тому, що під час підписання шлюбного договору сторони рідко оцінюють його реальні юридичні наслідки. Поки стосунки нормальні, багато умов здаються технічними. Однак після виникнення конфлікту саме ці пункти починають визначати, кому належатиме майно, хто нестиме фінансові зобов’язання та які права матиме кожен із подружжя.

Після розлучення часто з’ясовується, що:

• один із подружжя фактично втрачає право на частину майна;
• бізнес юридично виведений із спільної власності;
• умови договору ставлять одну зі сторін у критично невигідне становище;
• або сам договір починає використовуватись як інструмент тиску у майновому конфлікті.

Саме тому ще до підписання договору важливо розуміти, які питання він реально може врегулювати та які наслідки матимуть окремі умови.

Шлюбний договір може бути укладений особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, а також визначаються їхні майнові права та обов’язки.

При цьому умови договору не можуть ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Документ укладається у письмовій формі та обов’язково посвідчується нотаріусом. Якщо договір підписаний до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо ж його укладено вже після весілля – у день нотаріального посвідчення.

Сторони можуть заздалегідь домовитись про те, як саме будуть врегульовані майнові питання як під час шлюбу, так і у випадку розлучення.

Зокрема, сторони можуть:

• визначити, яке майно буде використовуватись для потреб сім’ї, а також кому належатимуть подарунки чи коштовне майно, отримане під час шлюбу;
• домовитись, що окреме майно, придбане у шлюбі, не буде вважатись спільною сумісною власністю подружжя;
• заздалегідь погодити порядок поділу майна у разі розлучення;
• визначити, як буде використовуватись майно для забезпечення потреб дітей чи інших членів сім’ї;
• врегулювати порядок проживання у квартирі чи будинку, який належить одному з подружжя, у тому числі після розірвання шлюбу;
• погодити умови проживання родичів у житлі, яке належить одному з подружжя або є спільною власністю;
• визначити порядок надання матеріального утримання одному з подружжя;
• передбачити умови, розмір та строки виплати аліментів;
• погодити можливість припинення права на утримання в обмін на грошову компенсацію або передачу майна.

На практиці саме ці пункти у майбутньому часто визначають, хто після конфлікту контролюватиме майно, житло, бізнес чи фінансові активи сім’ї.

Варто враховувати, що після підписання шлюбного договору змінити його умови в односторонньому порядку неможливо. У багатьох випадках це означає, що невигідні умови починають створювати проблеми вже під час конфлікту або розлучення.

Саме тому оцінювати ризики договору потрібно ще до його підписання, а не тоді, коли майновий спір уже перейшов у судову площину.

Якщо вам потрібен не типовий шаблон шлюбного договору, а продумана система захисту майна та фінансових інтересів, починати варто з аналізу структури активів та потенційних ризиків саме у вашій ситуації.

По темі:

• Шлюбний договір: за та проти
• Як оспорити шлюбний договір
• ЯК ШВИДКО РОЗЛУЧИТИСЬ 
• Як розлучитись без згоди дружини

Читають також:

Батько не визнає батьківство: як довести батьківство через суд ЯК ПОСКАРЖИТИСЬ НА ДЕРЖАВНОГО ЧИ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ Адвокат по разделу имущества Киев Чоловік або дружина подали на розлучення: як правильно реагувати на позов ЯК ШВИДКО СТЯГНУТИ АЛІМЕНТИ (СУДОВИЙ НАКАЗ)