За роки спільного життя чоловік і дружина купляють безліч найрізноманітніших речей: квартирири та гаражі, автомобілі та велосипеди, комп’ютери та телефони, холодильники та мікрохвильовки.

Крім предметів спільного користування подружжя купує й особисті речі, наприклад, чоловік купує собі дороге спортивне спорядження, а дружині дарує ювелірну прикрасу.
Подружжя вкладає власні кошти у спільну справу. Наприклад, дружина продає квартиру, що дісталася у спадок від батьків, і віддає гроші чоловікові — на відкриття сімейного бізнесу.
Як правило, жоден з них не замислєється над тим, як буде ділитися все це майно, коли міцний шлюб дасть тріщину. Порівну?

Особисте чи сумісне?

Не все майно, нажите під час шлюбу, підлягає поділу між подружжям. Закон розрізняє поняття особистого та спільного майна:
особисте – не підлягає розділу і залишається у власника цього майна.
спільне – підлягає поділу на законних або договірних підставах.

 

Яке майно не ділиться при розлученні подружжя?

Не ділиться:

• майно, кошти, що належали чоловікові чи дружині до укладення шлюбу;
• майно, придбане чоловіком чи дружиною коштом, що були отримані до укладення шлюбу (наприклад, виручені від продажу особистого майна);
• майно, отримане чоловіком чи дружиною у дарунок чи прийняте у спадок під час шлюбу;
• житлова нерухомість, оформлена чоловіком чи дружиною у власність у порядку приватизації;
• речі індивідуального користування.

У деяких випадках суд може визнати особисте майно чоловіка чи дружини спільною власністю подружжя. Якщо завдяки праці другого чоловіка, вкладенню загальних коштів або використанню спільного майна було здійснено покращення особистого майна, воно може бути визнано спільною власністю (наприклад, капітальний ремонт автомобіля дружини за загальні кошти).

Що є спільним сумісним майном?

Законодавство встановлює режим власності, за яким все майно, спільно нажите у шлюбі, при розлученні підлягає розділу, якщо подружжям не встановлено інший, договірний режим. Це означає, що якщо подружжя укладає шлюбний договір, поділ майна провадиться відповідно до умов цього договору, але якщо шлюбний договір не укладено, при поділі слід керуватися нормами законодавства. А законодавство чітко визначає перелік того, що стосується спільної, а що – особистої власності. І лише у виняткових випадках, також передбачених законодавством, можна домогтися визнання спільного майна – особистим, а особистого – спільним.

До спільного подружнього майна входить:
– доходи кожного з подружжя. До доходів закон відносить заробітну плату на роботі за наймом, прибуток від підприємництва,  а також пенсії, допомоги, стипендії та інші нецільові виплати.
Закон визначає: навіть якщо дохід мав лише один із подружжя, а другий подружжя з поважної причини (захворювання, вагітність, догляд за дитиною) не мав доходів, він не позбавляється права на поділ спільної власності. У той же час один з подружжя, який без поважної причини не мав доходів і навіть витрачав спільні кошти на шкоду сім’ї, може втратити частину спільної власності на користь другого з подружжя.

– рухоме майно, придбане у шлюбі на спільні кошти. До рухомого майна можна віднести меблі, побутову техніку, електроніку, транспортні засоби,  Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

– нерухомість (квартири, земельні ділянки, житлові будинки та інші будинки), набуті у шлюбі на спільні кошти;

– цінні папери, частки у капіталі акціонерних товариств,  набуті у шлюбі на спільні кошти;

– кошти на депозитних, накопичувальних банківських рахунках, набуті у шлюбі, крім подарованих, успадкованих та зароблених до шлюбу тощо;

– борги (кредитні, майнові зобов’язання), набуті у шлюбі. В даному випадку часто доводиться доводити, що борги виникли внаслідок неправомірних дій одного з подружжя та не в інтересах сім’ї, що досить складно, тому тут завжди треба бути пильним.

Отже, не важливо, хто з подружжя мав більший чи менший дохід, хто вносив кошти на банківські рахунки або набував те чи інше майно, на ім’я когось із подружжя було зареєстровано право власності (що найбільш актуально по відношенню до майна, що підлягає реєстрації – нерухомості, транспорт, цінні папери та ін.). Майнові права подружжя рівні. Виходячи з цього, спільно нажите подружнє майно підлягає поділу на рівні частини.

Наявність шлюбного договору суттєво спрощує шлюборозлучний процес та процедуру поділу майна. Суду не доведеться ділити майно подружжя, оскільки з усіх майнових питань між ними вже досягнуто згоди.
Шлюбний договір – це цивільно-правова угода, яка укладається за взаємною згодою подружжя. іУ шлюбному договорі чоловік чи дружина можуть передбачити будь-які положення майнового характеру, наприклад, визначити частки спільного майна, порядок користування житлом, зобов’язання матеріального утримання та аліментів. Шлюбний договір вимагає обов’язкового нотаріального засвідчення.

Поділ майна подружжя.

Розділ майна подружжя може бути здійснений як у позасудовому, так і в судовому порядку.
Подружжя має право поділити своє спільне майно самостійно, шляхом укладання письмової угоди, не важливо — під час подружнього життя, у процесі розлучення чи після розірвання шлюбу. А після укладення угоди – повинні дотримуватись її положень. В цьому випадку процедура поділу майна пройде безболісно та швидко.

Розділ спільної подружньої власності через суд

Якщо ж у подружжя немає шлюбного договору, ні угоди про поділ майна, а є спір, вирішувати дані питання між ними буде суд. При цьому встановлюються ідеальні (арифметичні) частки кожного з подружжя та/або визначається перелік конкретного майна, що підлягає передачі кожному з них.

Розділ спільної подружньої власності полягає у наступному:
звернення до суду з позовною заявою та документами, що підтверджують право власності (особистої чи спільної) на придбане під час шлюбу майно.
встановлення судом права особистої та спільної власності кожного з подружжя;
визначення часток у спільній власності;
поділ спільної власності пропорційно часткам;
визначення компенсації у разі нерівномірності поділу майна.

Визначення часток подружжя у спільній власності

Відповідно до  Сімейного кодексу, діє принцип рівності часток чоловіка та дружини у спільній власності. Тому в переважній більшості випадків суд ділить майно порівну.
Але із загального правила існують і винятки. Наприклад, за наявності поважних причин суд може збільшити або зменшити частку одного з подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як діляться неподільні речі

Іноді у складі спільної власності є речі, які кожен із подружжя хотів би мати у своєму розпорядженні. Якщо поділити їх неможливо, суд діє таким чином:

Якщо домовитись не виходить, майбутнього одноосібного власника речі визначає суд.

У цьому беруться до уваги такі чинники:

рід занять, місце роботи, потреба у речі, частота використання тощо;
оцінюється вартість неподільної речі;
той чоловік, який став власником речі, повинен виплатити другому з подружжя грошову компенсацію – половину вартості речі.

Крім того, суд може перевести річ із спільної сумісної власності до спільної часткової – визначити частку кожного з подружжя. І призначити порядок користування річчю обома з подружжя.

Кожна справа є індивідуальною, і в кожному окремому випадку суд визначає, який спосіб поділу майна бути більш доцільним.

Розділ майна може бути здійснений:

Під час шлюбу. Подружжя може поділити майно  у шлюбі. Майно, яке купується вже після поділу, буде спільною власністю. Якщо подружжя поділило майно і фактично припинило сімейне життя (не проживає разом, не веде спільне домашнє господарство), їм слід подбати про документальний доказ особистої власності на все майно, що набуває в подальшому, — в іншому випадку воно буде вважатися спільним, а значить у разі розлучення підлягатиме розділу ;

Одночасно із шлюборозлучним процесом. У цьому випадку до суду подається одночасно дві позовні заяви (або одна позовна заява з кількома позовними вимогами) – про розірвання шлюбу та про поділ майна, які розглядаються одночасно чи паралельно.

Після розлучення. Буває, що подружжя вже розірвало шлюб, але не поспішає ділити все те, що їм належить. У такому разі це майно залишається спільним. Поділити його можна у будь-який час, проте слід пам’ятати про строки позовної давності.

Щоб поділити майно у суді, потрібно подати позовну заяву. У ній необхідно повідомити всі істотні обставини: особисті та контактні дані подружжя, відомості про одруження та розірвання шлюбу, перелік набутого у шлюбі майна, а також докази того, що це майно є особистим чи спільним.

Позовна заява може бути подана:
– за місцем проживання відповідача;
– за місцезнаходженням нерухомості  що є предметом поділу;

Документи для подання до суду при розподілі майна

Крім позовної заяви потрібно подати до суду такі документи:
– свідоцтво про шлюб, документ про розлучення, народження дітей;
– документи на майно (договори, свідоцтва, квитанції, чеки, банківські виписки, прибуткові касові ордери, технічні документи, реєстраційні документи);
– оціночні документи щодо вартості майна;

Квитанція про оплату судового збору.

Мирова угода
До моменту винесення судом остаточного рішення, подружжя може укласти мирову угоду. Вони мають право поділити майно на свій розсуд, не обов’язково порівну, як зробив би це суд.
Мирова угода оформляється у формі письмового документа, який має чинність судового рішення, тому підлягає обов’язковому виконанню.
Але якщо в процесі виконання умов угоди з’ясується, що вона укладена під впливом загроз або тиску, суд може визнати її недійсною та винести рішення про розподіл майна на свій розсуд.

Винесення та набрання чинності рішенням суду

Після закінчення розгляду справи по суті суд видаляється в кімнату для наради і виносить рішення.
Рішення суду не обов’язково може відповідати позовним вимогам. Суд розділить спільне подружнє майно згідно із законом і за своїм внутрішнім переконанням.
Судове рішення набирає чинності за місяць після винесення. Протягом цього терміну той із подружжя, який вважає його несправедливим, може подати апеляційну скаргу та вимагати перегляду рішення суду.

По темі:

• Як поділити кредит при розлученні
• Що не ділиться при розлученні
• Як повернути борг по розписці
• Скільки триває розлучення в суді
• Як поділити бізнес при розлученні

 

 

Потрібна консультація адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – телефонуйте – 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг