Права й обов’язки батьків поділяються на немайнові та майнові. Очевидно, що немайнові права батьків щодо дітей є ширшими, ніж майнові, і потребують особливо регулювання законом.
Нижче ми наводимо перелік основних немайнових обов’язків батьків:
1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо.від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Таким чином, саме факт батьківства породжує відповідні права й обов’язки, і такі права й обов’язки не пов’язані з проживанням однією сім’єю чи в шлюбі
2. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Якщо ж мати й батько не перебувають у шлюбі, то такий обов’язок має лише мати дитини. Хоча, як ми знаємо, деякі батьки таким обов’язком нехтують, і на превеликий жаль, залишають своїх дітей у пологових будинках. І жодної санкції за порушення згаданого обов’язку закон не встановлює. Навіть в окремих випадках закон дозволяє в окремих випадках не виконувати цей обов’язок: дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров’я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Якщо батьки не хочуть забрати дитину, то закон дає таке право іншим родичам (з дозволу органу опіки та піклування)
3. Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
4. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків (якщо мати та батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їх згодою. У разі відсутності згоди спір вирішується органом опіки та піклування або судом. По-батькові дитини, визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
5. Батьки зобов’язані піклуватись про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
6. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
7. Батьки зобов’язані поважати дитину.
8. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обовязку батьківського піклування щодо неї.
9. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
10. Забороняється фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Наводимо перелік основних немайнових прав батьків і дітей:
1.Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
2.Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (дитсадки, школи, табори відпочинку і т.п.)
3.Батьки мають право обирати форми і методи виховання, крім тих, які суперечать закону.
4. Дитина має право противитись неналежному виконанню батьками свої обов’язків щодо неї.
5. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
6. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне право спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
7.Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатись до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина та дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень
8. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тих із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
9. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, які мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутності іншої особи. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
10. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
11. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня особа (до 14 років) проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої особи від будь-якої особи, яка тримає її в себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини й переданні її батькам чи одному з них, якщо буде встановлено що це суперечить інтересам дитини.
Нижче наведено перелік основних прав батьків і дітей на майно:
1. Батьки і діти, зокрема, ті які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності майна вважається, що воно є власністю батьків.
2. Майно, придбане батьками чи одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки , книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) є власністю дитини.
3. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок іхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
4. Батьки зобов’язані передати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
5. Батьки управляють майном, належним малолітній (до 14 років) дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки на мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо майнових прав дитини: укладати договори, які підлягають нотаріальному засвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі щодо поділу чи обмну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовитись від майнових прав дитини.
6. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними
По темі:
Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг
Читайте більше порад сімейного адвоката тут
