Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення (CMR Конвенція) – документ, який визначає права та обов’язки учасників процесу міжнародного автомобільного перевезення. Перевізники та експедитори керуються цим документом на протязі, більш ніж 50 років. Цей документ дуже важливий у випадках, коли необхідно встановити винуватців завданих збитків, спричинених під час перевезення вантажу його володільцю чи іншій особі.
На сьогоднішній день до даної Конвенції приєдналось 55 держав. Більшість з них знаходиться в Європі та Азії, кілька в Африці, і одна в Південній Америці. Карликові держави – Андора, Монако, Ліхтенштейн, Сан Маріно і Ватикан – не є членами даної Конвенції. Держави- учасники Конвенції укладають договори міжнародних автомобільних перевезезнь, керуючись положеннями Конвенції та національного законодавства. Україна не є виключенням.
Основні обов’язки перевізника перелічені в ст.8 CMR Конвенції. Від перевізника вимагається, щоб при прийнятті вантажу він перевірив точність записів, що містяться в накладній відносно кількості вантажних місць, маркеровки та номерів, зовнішній стан вантажу та його упаковку. Якщо такої можливості у перевізника немає, він повинен внести відповідні застереження в CMR накладну.
У випадку, якщо через певні причини у перевізника немає можливості виконати умови договору, він зобов’язаний запросити вказівки в особи, яка має право розпоряджатись вантажем ( про те, хто і в яких випадках є такою особою говориться в ст.12 Конвенції). Якщо у перевізника немає і такої можливості (запросити вказівки), він зобов’язаний вчинити дії, які він вважає найбільш прийнятними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем. Так чи інакше, перевізник повинен бути максимально уважним і поводитись із вантажем, таким чином, щоб вантаж був доставлений вчасно і в належному стані.
Основний обов’язок експедитора зводиться до належного збереження документів, які йому ввірені до повного виконання перевезення.
Нагадаємо, що обов’язками експедитора є: організувати вантажоперевезення на підібраному експедитором чи замовником транспортному засобі по обговореному із замовником маршруту, від свого імені або від імені замовника укладати договори на перевезення, забезпечувати своєчасне завантаження, відправлення та розвантаження. На відміну від перевізника, експедитор має право залучати до здійснення перевезення третіх осіб, однак, не звільняється від відповідальності перед замовником.
Основним та найбільш важливим правом перевізника відповідно до Конвенції -можливість не брати на себе відповідальність за втрату та пошкодження вантажу, за невчасне постачання вантажу у випадку, якщо це сталось не по вині перевізника. Однак, і тут не все так просто. Оскільки саме перевізник зобов’язаний довести, що втрата та пошкодження вантажу, невчасне постачання вантажу виникли або внаслідок вини чи вказівок особи, яка має право розпоряджатись вантажем, або внаслідок дефекту вантажу, або внаслідок інших факторів, які перевізник не міг передбачити.
Відповідно до положень Конвенції, перевізник може також розраховувати на звільнення від відповідальності у випадку, якщо вантаж був втрачений або пошкоджений внаслідок особливо небезпечних обставин. Таких обставин всього шість: перевезення вантажу з використанням відкритих або напіввідкритих транспортних засобів, якщо таке використання було обумовлено та вказано в накладній; перевезення вантажу без упаковки чи пошкодженої упаковки, який по своїй природі швидко псується без належного упакування; перевезення вантажу з переміщенням, завантаженням, розміщенням та розвантаженням здійснюється відправником чи отримувачем або їх уповноваженими особами; перевезення вантажу, який по своїй природі можуть бути втрачені або пошкоджені, в тому числі, внасідок поломок, ржавіння, раптового гниття, висихання, витікання, нападу паразитів та гризунів; перевезення вантажу з недостатньою та незадовільною маркировкою або нумерацією вантажних місць; перевезення тварин.
В Конвенції передбачені і інші права перевізника – право вимагати покриття витрат, пов’язаних із запитом вказівок чи виконанням отриманих вказівок, якщо ці витрати не були наслідком його власної вини; право розвантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатись вантажем, якщо на це були отримані вказівки. Однак, в таких випадках, перевізник буде зобов’язаний взяти на себе відповідальність за зберігання вантажу. Перевізник має право реалізувати вантаж, не чекаючи вказівок, в разі, якщо вантаж є таким, що швидко псується, або якщо того вимагає його стан, або якщо зберігання вантажу тягне за собою витрати значно вищі ніж вартість самого вантажу.
В Конвенції говориться про ще одне право перевізника, вірогідність використання якого дуже невелика, однак юридично можлива. Мова йде про перевезення небезпечних вантажів, про характер яких перевізник не був належним чином повідомлений. В таких випадках перевізник має право в любий момент і в любому місці розвантажити, знищити або знешкодити такий вантаж.
Варто відзначити, що будь-яка невірна інформація створює проблеми в ході здійснення перевезення. В CMR Конвенції чітко вказано, що правильне оформлення супровідних документів входить в прямі обов’язки вантажовідправника. Перед тим, як передати вантаж в розпорядження перевізника, вантажовідправник зобов’язаний правильно оформити CMR накладну, прикріпити до накладної всі необхідні супровідні документи, вручити весь пакет перевізнику і надати йому іншу необхідну інформацію для виконання митних та інших процедур. Перевізник не зобов’язаний перевіряти достовірність та повноту отриманих документів. Якщо через інформацію, яка міститься у вантажосупровідних документах у перевізника виникнуть проблеми, він буде вправі вимагати у вантажовідправника відшкодувати шкоду.
Відповідальність перевізника за пошкоджений або втрачений вантаж зводиться до суми нанесеної шкоди. В свою чергу, ця сума привязана до вартості вантажу. В Конвенції вказано, що розмір шкоди визначається на основі вартості вантажу на місці і під час прийняття його до перевезення.
Важливо і те, що Конвенцією передбачена відповідальність перевізника обмежена до 8,33 SDR за 1 кг ваги брутто вантажу, якого не вистачає. Компенсація не може перевищувати суми, яку перевізник повинен був би відшкодувати у випадку повної втрати вантажу, коли внаслідок пошкодження знецінився весь вантаж, або суми, яку перевізник повинен був би відшкодувати у випадку часткової втрати вантажу, або коли внаслідок пошкодження знецінилась частина вантажу. Винятком в таких випадках вважаються випадки, якщо перед відправленням вантажу вантажовідправник вказав конкретну вартість вантажу (вантаж з оголошеною цінністю, навіть більшою, ніж фактичний розмір шкоди) або якщо вантаж був пошкоджений внаслідок умисних дій перевізника. Якщо сума можливих збитків може значно перевищувати ліміт відповідальності, тоді краще застрахувати вантаж.
Розмір компенсації за несвоєчасну доставку вантажу у перевізника не може перевищувати плати за перевезення. Для того, щоб отримати компенсацію, необхідно подати відповідну претензію на протязі 21 днів.
Експедитор несе відповідальність в рамках укладеного договору транспортного експедирування. Судова практика з цього приводу нестабільна. А тому рекомендується у договорі не обмежуватись загальними формулюваннями, а детально прописувати межі відповідальності експедитора та інших учасників договірних відносин.
CMR Конвенция не регулює питанння завантаження та розвантаження, а тому сторонам необхідно ці моменти детально обумовити договорі.
У історіях із залежаним вантажем (ст.14-16 Конвенції) варто заручатись письмовими відповідями – відмовами замовника, вантажовідправника. Їм надається строк для вирішення питання щодо подальшої долі вантажу. Після спливу даного строку вантаж переходить у розпорядження перевізника. При цьому Конвенція не вказує конкретних строків ведення переговорів, зберігання або продажу вантажу, сказано лише, що будь-які затримки повинні бути в рамках розумного строку.
Щодо товару, що швидко псується Конвенція надає можливість виставити вантаж на продаж, не чекаючи згоди або інструкцій інших потенційних розпорядників вантажу. При цьому Конвенція дозволяє реалізувати вантаж по ціні, нижчій ринкової.
Ще один важливий момент – строк позовної давності. Так, відповідно до Конвенції такий строк становить – 1 рік.
Підсумовуючи вищевказане, варто підкреслити, що для уникнення неприємностей під час перевезень необхіно подбати про точність у формувалюванні договору. В розділі “Предмет договору” варто передбачити наступну інформацію – який вантаж передається/приймається до перевезення, в якому місці (точно) вантаж має бути переданий до перевезення і куди (точно) має бути доставлений. Варто отримати повну інформацію про вантаж і відповідні інструкції (особливо, якщо перевізнику потрібно буде залучати відповідне обладнання).
Також у договір варто включити вартість перевезення та вартість вантажу (дана інформація може бути корисною в разі втрати вантажу чи його пошкодження). Що стосується вартості перевезення, варто вказати, як вона розрахована (за пройдені кілометри, або за час перевезення або інші критерії). Бажано щоб в договорі на перевезення були виділені можливі платежі (митні платежі, дорожні збори та ін.) з вказівкою цих платежів у накладній.
Однак, в будь-якому випадку необхідно пам’ятати, що умови договору не можуть суперечити положенням CMR Конвенції. Звернення до даної Конвенції забезпечує більш об’єктивну відповідальність перевізника та зобов’язує потерпілу сторону невідкладно діяти.
По темі:
- Договір транспортного експедирування: на що звернути увагу.
- Відповідальність за контрабанду та неправдиві відомості (ст.483 МКУ)
- Штрафи за порушення Правил дорожнього руху
- Договір перевезення: на що звернути увагу?
Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблеми – записуйтесь на консультацію за тел. – 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг
