Підрозділи митниці нерідко надають суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності  картки відмов при поданні до оформлення митних декларацій.

В основному митники відмовляють в оформленні декларацій підприємствам, вказуючи на те, що останні невірно визначають митну вартість товару, намагаючись зменшити суми обов’язкових платежів до бюджету.

Митники схиляються до того, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

При цьому, митники оперують при визначенні вартості до  автоматизованої системи аналізу та управління ризиками,  в якій зазначаються ціни на товари.

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергове значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Коригування митної вартості для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності мають негативні наслідки.

Збільшення митної вартості є результатом кратного збільшення податкових зобов’язань для декларанта.

Через виробничу необхідність декларант часто в подальшому декларує товар за вартістю, що визначив митний орган та одразу ж оскаржує рішення про коригування митної вартості та картку відмови, адже в більшості випадків простої на кордоні приносять набагато більше збитків, ніж доплата за платежами.

В багатьох випадках суди стають на бік декларанта, задовільняючи їх позовні вимоги, посилаючись на необгрунтованість рішення митних органів.

Читайте про висновки суду щодо коригування митної вартості

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

• декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
• зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
• рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);    якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
• за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
• транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
• копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
• якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Якщо суб’єктом господарювання  надано митниці  вичерпний перелік основних та додаткових документів, що  дозволяли митниці у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, митниця не має права застосовувати інший, крім основного методу розрахунку митної вартості, а відповідно рішення про корегування митної вартості  може бути визнано недійсним.

Орган митної служби може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Кодексу;

4) надходження до органу фіскальної служби документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Існує два шляхи оскарження коригування митної вартості: адміністративний і судовий. Адміністративне оскарження митної вартості полягає в подачі скарг до  у вищестоящих інстанцій. Однак, практика вже давно показала, що подібне вирішення проблеми є вкрай неефективним, виняток становлять випадки, коли помилки або неправомірні дії митниці є грубими і очевидними. Тому в 99% випадків за захистом своїх прав краще звертатись до суду.

По темі:

•  відповідальність за порушення митних правил
• Митниця вилучила валюту. Відповідальність за ст.471 МКУ
• Як подати апеляцію у справі про адміністративне правопорушення
• Митниця склала протокол. Що робити?
• Таблиця штрафів за порушення Правил дорожнього руху

 

Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. – 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг