Затримання після підозри в отриманні чи пропозиції чи надання неправомірної вигоди, проведення обшуку вдома чи на робочому місці, вилучення телефону та документів, повідомлення про підозру у корупційному кримінальному провадженні – це ситуації, які часто виникають раптово та потребують швидкої і правильної оцінки подальших дій.

У таких справах під загрозою може опинитися не лише питання кримінальної відповідальності, а й посада, професійна репутація, майно, бізнес та подальша діяльність людини.

Особливість корупційних кримінальних проваджень полягає у тому, що для людини справа може початися із затримання, обшуку чи виклику на допит, але для правоохоронних органів розслідування часто триває вже певний час.

На момент проведення відкритих слідчих дій сторона обвинувачення вже може мати зібрані документи, результати негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відеозаписи, інформацію з електронних пристроїв або інші докази.

Вирішальне значення у таких справах має те, які саме дії інкримінуються особі, чи правильно визначена кваліфікація, чи підтверджується умисел, неправомірна вигода або заподіяна шкода, а також чи були докази отримані у передбачений законом спосіб.

Саме від правильної оцінки цих обставин залежить подальша стратегія захисту.

Які злочини належать до корупційних

Корупційні кримінальні правопорушення – це не лише справи про отримання або передачу неправомірної вигоди.

До цієї категорії належать злочини, пов’язані з використанням службових повноважень, управлінням майном, прийняттям рішень або впливом на інших осіб.

Заволодіння майном та використання службового становища

• ст.191 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Найчастіше такі кримінальні провадження пов’язані з бюджетними коштами, державним чи комунальним майном, закупівлями, договорами, актами виконаних робіт та іншими господарськими операціями.

• ст.262 КК України – заволодіння зброєю, бойовими припасами чи вибуховими речовинами шляхом зловживання службовим становищем.
• ст.308, 312, 313 КК України – злочини, пов’язані із заволодінням наркотичними засобами, прекурсорами або обладнанням шляхом використання службового становища.
• ст.320 КК України – порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.
• ст.357 КК України – заволодіння документами, штампами або печатками шляхом зловживання службовим становищем.
• ст.410 КК України – заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Зловживання службовими повноваженнями

• ст.364 КК України – зловживання владою або службовим становищем.

Йдеться про використання службовою особою своїх повноважень всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди.

• ст.364-1 КК України – зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права.
• ст.365-2 КК України – зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.

Декларування та незаконне збагачення

• ст.366-2 КК України – декларування недостовірної інформації.
• ст.366-3 КК України – неподання декларації.
• ст.368-5 КК України – незаконне збагачення.

Неправомірна вигода та вплив

• ст.368 КК України – прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Саме ця категорія найчастіше асоціюється із кримінальними провадженнями щодо отримання хабаря.

• ст.369 КК України – пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
• ст.369-2 КК України – зловживання впливом.

Однак сама назва статті Кримінального кодексу України ще не визначає перспективу кримінального провадження.

У корупційних справах значення має не лише кваліфікація, а й те, чи підтверджуються всі обов’язкові елементи конкретного злочину:

• статус особи та її службові повноваження;
• наявність умислу;
• неправомірна вигода або заподіяна шкода;
• причинний зв’язок між діями та наслідками;
• належність і допустимість доказів.

Саме аналіз цих обставин дозволяє оцінити, чи дійсно у діях особи є склад корупційного кримінального правопорушення.

Хто може бути суб’єктом корупційного злочину

Помилково вважати, що корупційні кримінальні провадження стосуються виключно державних службовців.

Залежно від конкретної статті кримінальна відповідальність може наставати щодо:

• посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування;
• керівників державних та комунальних підприємств;
• службових осіб приватних компаній;
• осіб, які надають публічні послуги;
• військових службових осіб;
• інших спеціальних суб’єктів.

Правильне визначення статусу особи має важливе значення, оскільки його відсутність може виключати відповідальність саме за конкретною статтею Кримінального кодексу України.

 

Наслідки кримінального провадження щодо корупційного злочину

Особливість корупційних кримінальних справ полягає у тому, що певні обмеження можуть застосовуватися ще до вирішення питання про винуватість особи.

На стадії досудового розслідування можливі:

• затримання особи;
• проведення обшуків;
• вилучення документів, телефонів та комп’ютерної техніки;
• накладення арешту на майно та банківські рахунки;
• відсторонення від посади;
• застосування запобіжного заходу.

Залежно від обставин справи та встановлених ризиків може застосовуватися особисте зобов’язання, застава, домашній арешт або тримання під вартою.

У разі обвинувального вироку можливе призначення покарання відповідно до конкретної статті Кримінального кодексу України, позбавлення права обіймати певні посади, конфіскація майна у передбачених законом випадках, а також внесення інформації до Реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Саме тому оцінювати ризики у корупційній справі необхідно не лише на стадії судового розгляду, а з моменту перших процесуальних дій.

Хто розслідує корупційні кримінальні провадження

Підслідність корупційного кримінального провадження залежить від конкретної статті, статусу особи, розміру неправомірної вигоди або розміру заподіяної шкоди.

Такі кримінальні провадження можуть розслідувати:

• Національне антикорупційне бюро України (НАБУ);
• Державне бюро розслідувань (ДБР);
• органи Національної поліції.

Компетенція цих трьох органів чітко розмежована.

НАБУ розслідує корупційні злочини топпосадовців та справи з особливо великими сумами збитків. ДБР розслідує всі інші корупційні злочини, пов’язані з держслужбовцями високої та середньої ланок, правоохоронцями та суддями незалежно від розміру завданих ними збитків, а Національна поліції —  те, що не належить до підслідності ДБР та НАБУ. 

Служба безпеки України не має антикорупційної підслідності, але може проводити слідчі дії, насамперед у справах, пов’язаних із державною безпекою.

Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях здійснюють органи прокуратури.

У визначених законом випадках процесуальне керівництво здійснює Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП).

Після досудового розслідування справи НАБУ розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС), а справи ДБР і НПУ – суди загальної юрисдикції.

При цьому для захисту має значення не лише орган, який здійснює розслідування, а й дотримання правил підслідності, законність проведення слідчих дій та порядок отримання доказів.

 

Особливості розслідування корупційних кримінальних проваджень

Корупційні кримінальні провадження мають свою специфіку, оскільки значна частина доказів може збиратися ще до того, як особа дізнається про існування розслідування.

У таких справах важливим є не лише факт передачі коштів, підписання документа, прийняття певного рішення чи наявність окремого запису розмови.

Аналізується вся послідовність подій:

• хто був ініціатором спілкування;
• як виникла домовленість між учасниками;
• про які саме дії йшла мова;
• чи були ці дії пов’язані зі службовими повноваженнями особи;
• чи підтверджують докази наявність умислу.

Саме оцінка всіх обставин у сукупності дозволяє відмежувати корупційний злочин від інших правовідносин, службового конфлікту або ситуації, яка не містить складу кримінального правопорушення.

Під час розслідування корупційних злочинів можуть використовуватися результати негласних слідчих (розшукових) дій:

• аудіо- та відеоконтроль особи;
• спостереження за особою;
• контроль за вчиненням злочину;
• інші передбачені кримінальним процесуальним законом заходи.

Саме такі матеріали часто стають основою обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо отримання неправомірної вигоди.

Однак наявність записів розмов, відео, листування або самого факту вилучення коштів ще не означає автоматичного доведення вини.

При аналізі таких доказів перевіряється:

• чи існували законні підстави для проведення негласних слідчих дій;
• чи дотримано процедуру їх проведення;
• чи правильно оформлені отримані результати;
• чи відповідає зміст доказів висновкам сторони обвинувачення;
• чи можуть такі матеріали використовуватися як допустимі докази.

Саме тому результати негласних слідчих дій оцінюються не окремо, а у взаємозв’язку з усіма іншими доказами та фактичними обставинами справи.

Передача та вилучення коштів у корупційних справах

У кримінальних провадженнях щодо неправомірної вигоди важливе значення має не лише сам факт виявлення коштів у особи.

Аналізується вся процедура їх передачі та подальшого вилучення:

• походження коштів, які використовувалися під час документування злочину;
• фіксація номерів купюр та інших ідентифікаційних ознак;
• обставини передачі коштів;
• місце та умови їх вилучення;
• правильність огляду, перерахунку та оформлення речових доказів.

У справах про неправомірну вигоду навіть окремі процесуальні порушення можуть мати значення при вирішенні питання про допустимість доказів та оцінку версії сторони обвинувачення.

Електронні докази у корупційних кримінальних провадженнях

У сучасних кримінальних провадженнях значну роль відіграють електронні докази: інформація з телефонів, комп’ютерів, месенджерів та електронного листування.

Проте сам факт наявності повідомлень, дзвінків або файлів не завжди означає, що вони підтверджують саме ту версію подій, на якій наполягає сторона обвинувачення.

При аналізі електронних доказів перевіряється:

• яким способом отримано доступ до інформації;
• чи дотримано вимоги кримінального процесуального закону;
• чи збережено цілісність отриманих даних;
• чи підтверджують ці дані обставини, які необхідно довести у кримінальному провадженні.

Тому електронні докази повинні оцінюватися не ізольовано, а разом з іншими доказами та реальними обставинами справи.

Провокація корупційного злочину

У кримінальних провадженнях щодо отримання або надання неправомірної вигоди одним із важливих напрямків захисту може бути перевірка можливої провокації злочину.

Правоохоронні органи мають право фіксувати кримінальне правопорушення, однак не можуть створювати умови, за яких особу фактично спонукають до вчинення злочину.

При оцінці можливої провокації аналізується:

• хто був ініціатором спілкування;
• чи існували об’єктивні дані про можливий злочин до втручання правоохоронних органів;
• якою була поведінка заявника та інших учасників;
• чи не створювалися штучні умови для передачі неправомірної вигоди.

Встановлення таких обставин може впливати на оцінку законності отриманих доказів та перспективи кримінального провадження.

Як будується стратегія захисту у корупційній справі

Стратегія захисту у корупційному кримінальному провадженні не може будуватися лише на запереченні факту підозри або окремих доказів.

Основне завдання адвоката – оцінити не тільки те, які докази зібрала сторона обвинувачення, а й чи дійсно ці докази підтверджують склад конкретного кримінального правопорушення.

При здійсненні захисту адвокат аналізує:

• чи правильно визначена кваліфікація кримінального правопорушення;
• чи є особа суб’єктом відповідного корупційного злочину;
• чи входили відповідні дії до меж її службових повноважень;
• чи доведено наявність умислу та неправомірної вигоди;
• чи існує причинний зв’язок між діями особи та наслідками;
• чи законно проведено затримання, обшуки та вилучення майна;
• чи можуть використовуватися результати негласних слідчих дій;
• чи законно отримано електронні докази;
• чи відсутні ознаки провокації злочину.

Однак захист у корупційній справі – це не лише пошук процесуальних помилок у діях слідства.

Важливе значення має формування власної позиції захисту: аналіз документів, підготовка до допитів та інших слідчих дій, збір доказів, які підтверджують позицію клієнта, та визначення найбільш безпечної стратегії поведінки на кожному етапі кримінального провадження.

Коли потрібна допомога адвоката у корупційній справі

У корупційних кримінальних провадженнях перші рішення часто мають значення для всієї подальшої справи.

Пояснення, надані одразу після затримання чи під час першого допиту, поведінка під час обшуку, надання доступу до телефону або документів можуть впливати на подальшу позицію захисту.

Однакові на перший погляд ситуації можуть мати різні правові наслідки. Те, що спочатку виглядає як очевидний доказ вини, після аналізу матеріалів може виявитися доказом, отриманим із порушенням закону, неправильною кваліфікацією або ситуацією, у якій відсутні необхідні ознаки злочину.

Перед вибором позиції необхідно розуміти:

• що саме інкримінується;
• які докази вже отримала сторона обвинувачення;
• наскільки ці докази можуть використовуватися у справі;
• які процесуальні та особисті ризики існують;
• які дії необхідно вчинити для захисту.

У кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів важливо діяти не хаотично, а на підставі правильно визначеної правової стратегії.

Вирішіть вашу проблему зараз, поки вона не стала некерованою Запис на індивідуальну консультацію Консультації адвоката Олесі Гродовської (досвід юридичної практики – понад 20 років) надаються на платній основі. Для зручності клієнтів на сайті розміщено інформацію про формати співпраці та вартість послуг. 🔗 Інформація про адвоката та вартість консультації та інших послуг Контактний телефон для запису на консультацію: 096-203-18-51