Коли порушено кримінальну справу і постає питання надання свідчень, то перше і найголовніше питання – визнавати провину чи ні. В інтернеті є безліч матеріалів з цього приводу, де люди дають різні рекомендації, наприклад, нічого не підписувати і користуватися статтею 63 Конституції України. Загалом, коли нічого незрозуміло, коли мало інформації, порада більш ніж слушна. Справді, необдумані показання можуть завдати такої шкоди, яку неможливо буде потім виправити. Але відмова від надання свідчень – порада не універсальна. Нею не скористаєшся у всіх ситуаціях. Плюс до всього є різні часові умови. Одна справа, коли людина тільки-но затримана і не розуміє, що відбувається, та інша справа, коли минула достатня кількість часу і є якась інформація у справі.
Хтось скаже, мовляв, раз винен – визнавай, не винен не визнавай, все просто. Але насправді нічого простого у цьому немає. У житті може статися все, що завгодно і з ким завгодно. Візьмемо за приклад стандартну ситуацію – є кримінальна справа чи матеріали перевірки та є підозра чи звинувачення у скоєнні злочину, і людина стоїть перед вибором визнавати провину у скоєнні злочину чи ні, які будуть від цього наслідки. Відразу скажу, що універсальної поради тут дати неможливо. Кожна справа індивідуальна. Часто зустрічаються дві крайності – це визнання провини, коли доказів взагалі не було і можна було поборотися, і навпаки, невизнання, коли доказів більш ніж достатньо і можна було б заробити більше пом’якшуючих обставин, але людина відкидає цю можливість.
Коли провину визнавати не слід.
1. Очевидно, що коли ви повністю впевнені у своїй невинуватості, ви аж ніяк не причетні до скоєння злочинів. Особливо на початкових етапах ні про яке визнання тут не може йти мови.
2. Коли мало інформації. Коли не впевнені. Коли не знаєте конкретики у справі. Коли не розумієте, до чого можуть спричинити ваші свідчення. Якщо ви не можете прийняти рішення прямо зараз, якщо в чомусь сумніваєтеся, то краще не давати свідчень і в цьому випадку цілком обґрунтовано можна користуватися статтею 63 Конституції України. Я сподіваюся, що всім давно відома ця стаття, але про всяк випадок нагадаю, що у вас є право не свідчити проти себе та своїх близьких родичів. Інший варіант, якщо ви абсолютно точно вважаєте себе невинуватим і хочете про це заявити, то можна зараз дати свідчення в короткій усіченій формі, а докладні розгорнуті показання підготувати і дати вже пізніше. При цьому також на окремі або всі запитання слідчого можна не відповідати, скориставшись статтею 63 Конституції України. Взагалі, підозрюваний чи обвинувачений має право давати свідчення у будь-який час. Були ситуації, коли аж до самого суду людина мовчала, і це грало їй на користь. Але не надто захоплюйтесь. Кожна ситуація є індивідуальною.
3. Якщо вас підганяють і кажуть, що приймати рішення потрібно прямо зараз і часу на роздуми немає. Коли вас дуже настирливо примушують. Це може бути грубо чи навпаки дуже м’яко. Але в будь-якому випадку, це привід насторожитися. Якщо у справі достатньо доказів, то слідчому за великим рахунком все одно, чи зізнаєтеся ви, так це прискорить і спростить процес, але сильно наполягати ніхто не буде. І інша річ, коли доказів недостатньо. Ваше визнання може стати найбільш значущим чи взагалі єдиним доказом у справі.
4. Коли ви не порадились із адвокатом. Людині без юридичної освіти складно скласти об’єктивну картину того, що відбувається. Це пов’язано не тільки з відсутністю юридичних знань, а й просто з тим, що в стресовій ситуації можна прийняти неправильне рішення.
Що дає визнання вини.
1. Пом’якшення покарання. Це не пустий звук. Різниця суворості вироку між тим визнала людина провину чи ні може бути колосальною. Знову ж таки, це анітрохи не заклик кидати все і бігти зізнаватися в тому, що ви робили і чого не робили. Саме адвокат повинен у всьому розібратися: чим підтверджується ваша причетність до злочину, чи є у ваших діях склад злочину, які взагалі докази у справі зібрані. Вже тоді ви повинні самостійно прийняти рішення.
2. Прискорення процесу. Думаю, тут очевидно, що є різниця між тим, що треба боротися і доводити свою невинність, спростовувати докази, зібрані слідством, заявляти всілякі клопотання, викликати до суду свідків тощо, і у разі визнання вини виконати зовсім інший обсяг роботи, що за часом є значно коротшим.
3. Припинення кримінальної справи щодо злочину невеликої тяжкості. У разі якщо людина не судима, загладила заподіяну злочином шкоду, примирилася з потерпілим, то в законі передбачено низку норм, що дозволяють припинити кримінальну справу з підстав, що не реабілітують. Є кілька таких підстав: дійове каяття, примирення з потерпілим тощо.
Взагалі, чим у тяжчому злочині ви підозрюєтеся, тим більше відповідально та уважно потрібно ставитись до визнання провини. Переграти потім не вийде.
Перед тим, як дати будь-які свідчення, проконсультуйтеся з адвокатом. Все добре обміркуйте, зважте. Поспішати у цьому питанні не можна.
По темі:
Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. – 096-203-18-51. Інформація про вартість послуг