Найчастіше керівники підприємств, посадові особи, зосереджуючись на веденні бізнесу, виконанні поточних трудових обовязків, залишають поза увагою серйозні правові ризики, які можуть обернутися кримінальним переслідуванням.
Найбільш поширеною статтею Кримінального кодексу, до застосування якої вдаються правоохоронні органи, розслідуючи справи щодо посадових осіб, в розпорядженні яких є матеріальні цінності, є ст.191 КК України.
Відповідальність за даною статтею наступає у наступних випадках:
- Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
Даний злочин карається карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
- Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Даний злочин карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Законом передбачена більш сувора санкція за скоєння злочину повторно, у великих розмірах, в особливо великих розмірах та організованою групою, вчиненого у воєнний час – від 3 до 12 років.
Також до кримінальної відповідальності за ст.191 КК України можна бути притягнутим за підбурювання та пособництво до даного злочину.
Звичайно, все сказане в частині призначення покарань варто брати до уваги, якщо суд встановить винність особи. А яку позицію у справі зайняти – визнавати провину чи доводити свою невинуватість, відшкодовувати шкоду чи ні, людина має вирішити самостійно після консультації з адвокатом.
Найбільш поширені випадки кваліфікації дій за ст.191 КК України:
- заволодіння (замах) заволодіння державними коштами у вигляді відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підприємства.
- заволодіння або спроба (замах) заволодіння коштами шляхом штучного завищення вартості виконаних робіт, часткове їх виконання або взагалі невиконання (наприклад, будівельних робіт).
Керівники та бухгалтери юридичних осіб, їх структурних підрозділів, а також особи, яким ввірене майно чи перебувало у її віданні (тимчасово виконуючі обов’язки, особи, які діють на підставі довіреності тощо) є потенційними фігурантами у справах за ст. 191 КК України
При цьому, звільнення з посади не звільняється від кримінальної відповідальності.
Відкриття кримінального провадження за ст.191 КК України призводить до потрапляння в поле зору силовиків також інших підприємств у ланцюгу господарської діяльності підприємства.
Ознака, яка відрізняє даний вид злочину від подібних видів розкрадання, таких як шахрайство та крадіжки зазначений у самому КК: майно має бути довірене винному, тобто викрадене майно перебувало у правомірному володінні або віданні цієї особи, яка в силу посадового чи іншого службового становища, договору або спеціального доручення здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, користування або зберігання чужого майна.
Даний злочин характеризується прямим умислом і корисливим мотивом, що слідству необхідно довести.
Особливістю цієї статті є те, що вона, як і всі економічні злочини, має непростий шлях доведення вини обвинуваченого, що також, як правило, займає тривалий час. Це вилучення великої кількості документації, проведенням слідчих дій, очікування результатів економічної експертизи щодо встановлення суми збитків, проведення негласних слідчих дій, тощо.
Що може допомогти у даних справах: спростування наявності ознак складу злочину, тобто відсутність розтрати, приввласнення, заволодіння майном умисно з корислих мотивів, відсутність шкоди; проведення експертизи, ініційованої стороною захисту за наявності доцільності цього; надання суду документів, які підтверджують факт виконаних робіт (послуг), поставки товарів, здійснення реальних господарських операцій; документальне підтвердження оплати за поставлений товар, роботи (послуги); оскарження дій контролюючих органів тощо.
·Необхідно пам’ятати, що доведення вини особи – це обов’язок сторони обвинувачення, і усі сумніви винуватості особи мають трактуватися на її користь. При цьому, не варто нехтувати конституційною гарантією на свій захист від кримінального переслідування.
По темі:
Потрібна допомога адвоката? Не зволікайте з вирішенням проблеми – записуйтесь на консультацію за тел. 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг
Читають також:
Кримінальна відповідальність за службове підроблення (ст.366 КК України)
Кримінальна відповідальність за несплату податків (ст.212 КК України)
Адвокат по ВЭД и таможенным делам Киев 2024
Право хранить молчание во время допроса (ст.63 Конституции Украины)
Кримінальна відповідальність за ст.364 КК України