Правоохоронні органи регулярно розпочинають кримінальні провадження за підозрами у корупції.

При цьому, не завжди при виявленні та розслідуванні корупційних правопорушень такі органи діють в межах та у спосіб, що визначений законом, часто при цьому порушуючи права та законні інтереси громадян та посадових осіб. Про це, зокрема, свідчать справи, у яких суди перекфаліфіковують діяння особи на “некорупційну” статтю або виправдовують особу.

Законодавець закріпив принципово жорстке ставлення до корупційних злочинів, тому необхідно знати про основні  моменти щодо кримінальної відповідальності за такі правопорушення щоб розуміти реальну картину ситуації, в якій опинилась людина, та обрати для себе максимально ефективну законну стратегію та тактику захисту у таких справах, на яку особа має право відповідно до норм Конституції України.

 

Отже, корупція може бути не лише в державних інституціях, але й у бізнесі, ЗМІ, громадських та неурядових організаціях. Разом з тим, найчастіше корупцію пов’язують саме з державою.

Кримінальний кодекс не розглядає відповідальність за корупційні злочини в межах якогось окремого його розділу. У ньому немає розділу, який би мав назву «Корупційні злочини».

Визначення корупційних злочинів дається у примітці до ст. 45 Кримінального кодексу і до корупційних злочинів, відносяться посягання, які передбачені 19 статтями КК України, тобто законодавець навів їх вичерпний перелік. Дані статті містяться в різних розділах Кримінального кодексу України.

Ось цей перелік:

1) корупційні злочини проти власності:

• ст. 191 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.  Особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна. Суб’єкт незаконно вилучає майно з наявних фондів і безоплатно обертає його на свою користь чи користь інших осіб, використовуючи для цього службове становище як спосіб такого заволодіння.

2) корупційний злочин у сфері господарської діяльності

• ст. 210 КК України – нецільове використання бюджетних коштів, здійсненню видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням

3) корупційний злочин проти громадської безпеки

• ч. 2 ст. 262 КК України – викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

4) корупційні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

• ст. 308 КК  України – викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
• ст. 312 КК України – викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
• ст. 313 КК України – викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням
• ст.320 КК України – порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

5) корупційні злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

• ст. 354 КК України – підкуп працівника підприємства, установи чи організації
• ст 357 КК України – викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

6) корупційні злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

• ст. 364 КК України – зловживання владою або службовим становищем. Службова особа зловживає своїм службовим становищем всупереч інтересам служби при цьому завдає матеріальну шкоду іншим фізичним або юридичним особам, державним чи громадським інтересам
• ст. 364-1 КК України – зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
• ст. 365-2 – зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
• ст. 368 КК України – України прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
• ст.368-3 КК України – підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
• ст.368-4 КК України – підкуп особи, яка надає публічні послуги
• ст. 368- 5 КК України – незаконне збагачення.
• ст.369 КК України – пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
• ст.369-2 КК України – зловживання впливом

7) корупційний злочин проти встановленого порядку несення військової служби/корупційний військовий злочин 

• ст.410 КК України – викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем)

 

Основними елементами корупційних злочинів є:

• неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав;
• використання службовим повноважень чи пов’язаних з цим можливостей;
• вчинення злочину суб’єктом корупційного злочину.

 

Суб’єкти корупційних злочинів

За суб’єктами корупційні злочини можна поділити на ті, що вчиняються:

1) службовими особами юридичних осіб публічного права (наприклад, ст. 364 КК України);

2) службовими особами юридичних осіб приватного права (наприклад, ст. 364-1 КК України);

3) особами, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (наприклад, ст. 365-2 КК України);

4) працівниками підприємства, установи чи організації, які не є службовими особами, або особами, які працюють на користь підприємства, установи чи організації (наприклад, частини 3 і 4 ст. 354 КК України);

5) будь-яка особа, яка досягла 16 років (наприклад, частини 1 і 2 ст. 354 або ст. 369 КК України);

6) військовою службовою особою (наприклад, ст. 410 КК України).

 

Відповідно до частини 5 статті 65-1 Закону “Про запобігання корупції” особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом.

Осіб, які вчинили корупційні правопорушення та відносно яких рішення набрало законної сили вносять до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр корупціонерів).

 

Види покарань

Законодавство передбачає різні види покарань за вчинення корупційних правопорушень, серед яких найбільш поширеними є:

• позбавлення волі: основний вид покарання за тяжкі корупційні злочини.
• штрафи: можуть застосовуватися як основний або додатковий вид покарання.
• позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю: як додаткове покарання, яке застосовується для запобігання повторним правопорушенням.
• конфіскація майна: застосовується у випадках, коли майно було набуте злочинним шляхом.

 

У корупційних злочинах законом виключено майже усі випадки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Єдиною можливістю звільнення від кримінальної відповідальності законодавець залишає таку підставу як закінчення строків давності, тобто ситуацію коли з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минув від двох до п’ятнадцяти років, в залежності від тяжкості злочину.

Обвинувачені в корупційних злочинах також можуть або отримати менш суворе покарання, або залишитись на свободі з випробувальним терміном. Єдиною умовою для звільнення від перспективи відбування реального покарання є затвердження угоди зі слідством про визнання винуватості. В інших випадках застосування призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом (ст.69 КК України) та ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) не дозволяється.

 

Хто розслідує та розглядає корупційні злочини

Дані злочини розслідуються Національномим антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань,  Національною поліцією України.

Компетенція цих трьох органів чітко розмежована.

НАБУ розслідує корупційні злочини топпосадовців та справи з особливо великими сумами збитків. ДБР розслідує всі інші корупційні злочини, пов’язані з держслужбовцями високої та середньої ланок, правоохоронцями та суддями незалежно від розміру завданих ними збитків, а Національна поліції —  те, що не належить до підслідності ДБР та НАБУ. 

Служба безпеки України не має антикорупційної підслідності, але може проводити слідчі дії, насамперед у справах, пов’язаних із державною безпекою.

Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях здійснюють органи прокуратури.

При цьому, в Україні діє Спеціалізо́вана антикорупці́йна прокурату́ра (скорочено САП) – самостійний орган прокуратури, на який покладено:

1. здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;
2. підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

 

Після досудового розслідування справи НАБУ розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС), а справи ДБР і НПУ — суди загальної юрисдикції.

Вищий антикорупційний суд – це спеціалізований суд у судовій системі України, що складається з першої інстанції та Апеляційної палати, для розгляду визначених законом кримінальних справ щодо корупції високого рівня.

Підсудність справ ВАКС визначається за категорією службової особи (суб’єкта або особи, щодо якої вчинено злочин), та за розміром предмета злочину чи завданої шкоди (економічний критерій)

Так, Вищому антикорупційному суду України підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, за обов’язкової наявності хоча б однієї з таких умови: 

– вчинення цих злочинів спеціальним суб’єктом (народний депутат України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова Фонду державного майна України або його заступники, Голова Національного банку України або його заступники, державний службовець категорії «А», депутат обласної ради, суддя, прокурор, керівник суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, тощо);

– для так званих економічних злочинів (передбачених статтями 191,  210, 211, 364, 410 КК) розмір предмету правопорушення або завданої шкоди буде підсудним ВАКС лише, якщо перевищить 2000 ПМПО на час вчинення правопорушення. А ось для правопорушень підкупу (ст. 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК) розмір предмету злочину – 500 ПМПО.

– злочин, передбачений статтею 369, частиною першої статті 369-2 Кримінального кодексу України, а саме надання неправомірної вигоди або зловживання впливом, вчинено щодо перелічених вище службових осіб.

 

Дані злочини органи досудового розслідування починають розслідувати у зв’язку з надходженням заяви про корупційний злочин чи за інформацією, отриманою у процесі оперативно-розшукової діяльності, ревізій, перевірок засобами масової інформації тощо.

За наявності достатніх доказів слідчим, прокурором складається та вручається підозра, після отримання якої підозрюваний отримує основну частину інформації про зібрані проти нього докази провини  та вирішується питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу (взяття під варту, домашній арешт, заставу тощо).

Під час досудового розслідування здійснюєються вилучення документів, інформації з електронних носіїв, проводяться обшуки, арешт майна, допити підозрюваного та свідків, призначається низка експертиз, зокрема, судово-економічна, будівельно-технічна, почеркознавча тощо. Всі ці дії спрямовані на отримання інформації щодо предмета доказування: місце, час, спосіб, засоби, правомочність суб’єкта, відомості про нього, об’єкт та характеристика предмета злочину, розмір завданої шкоди, кваліфікуючі ознаки. 

Однак, основним інструментом для збирання доказів під час досудового розслідування корупційних злочинів, є ряд негласних слідчих (розшукових) дій.

Ключовою слідчою дією документування кримінального правопорушення вказаної категорії є контроль за вчиненням злочину.

Контроль за вчиненням злочину найчастіше проводиться у формі спеціального слідчого експерименту, який полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину, оскільки є потреба перевірити корупційні наміри, тому для цього залучають іншу особу (конфіденційне співробітництво).

На особу, залучену до конфіденційного співробітництва слідчий має право встановлювати технічні засоби та направляти її до особи, відносно якої проводиться НСРД, наприклад, з метою обговорення конкретних умов передачі неправомірної вигоди; самої передачі неправомірної вигоди тощо.

Також, при розслідуванні корупційних правопорушень найчастіше використовуються такі НСРД: аудіо- відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Важливо зазначити, що забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби правоохоронні оргаи цьому не сприяли, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. 

Спираючись на практику Європейського суду з прав людини, буде порушенням прав людини, якщо правоохоронна система не просто обмежилася таємним спостереженням за корупційним злочином, а сама за рахунок своїх агентів ініціювала злочин, підбурювала до цього.

У таких випадках докази звинувачення вважаються недопустими, тобто зібраними з порушенням закону і прав людини. Це стає основою для виправдувального вироку, і наші суди вже наслідують таку практику в корупційних справах. 

У таких випадках важливим є те, що будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.

Не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку правоохоронних органів. Якщо дії агентів, що працюють під прикриттям, або правоохоронних органів спонукали людину вчинити кримінальне правопорушення, і ніщо не передбачає, що воно було би скоєно без цього втручання, то такі дії агентів, або правоохоронних органів виходять за рамки допустимих і є провокацією злочину.

 

 

Захист у справах про корупційні злочини

При першому контакті із слідством рекомендую не поспішати давати необдумані пояснення. У момент дачі первинних свідчень ще не відомо, які докази провини є у слідчого. Через бажання скоріше виправдатися і не отримавши правову допомогу, особа може собі нашкодити,. Не слід забувати, що у кожного громадянина є право відмовитися від надання свідчень. (ст.63 Конституції України). Значно гірше буде, якщо в матеріалах кримінальної справи будуть непослідовні і суперечливі покази, які підозрюваний, а потім  обвинувачений кілька разів змінив. Такі свідчення виглядатимуть спробою приховати свою провину і ухилитись від відповідальності. 

У зв’язку з цим, слід викликати адвоката, з яким можна поспілкуватися конфіденційно до підписання яких-небудь протоколів.

Зазвичай, адвокат від самого початку, спільно з клієнтом, визначає стратегію захисту. Вони вирішують або повністю відкидати обвинувачення, сподіваючись на закриття провадження чи виправдувальний вирок суду, або визнавати вину повністю або частково, зменшуючи можливі тяжкі для клієнта наслідки, розраховуючи на більш м’яке покарання.

Адвокат перевіряє допустимість доказів обвинувачення, чи наявний факт провокації правоохоронними органами, чи передбачає склад злочину корупційну складову та чи є підстави для перекваліфікації на некорупційний злочин (наприклад, зі ст.364 (зловживання службовим становищем) на ст.367 КК України  (службову недбалість) .

Треба, розуміти і бути готовим до того, що захист від звинувачень у корупційних злочинах є більш складним, проте може бути ефективним, якщо в повній мірі використовувати усі можливості, надані кримінальним процесуальним законодавством, для відстоювання інтересів клієнта.

В сукупності з якісними і обгрунтованими запереченнями проти доказів обвинувачення, виявленням процесуальних порушень в ході слідчих та процесуальних дій, узгоджені дії клієнта та захисника можуть стати максимально ефективними і забезпечити успішний захист.