Сьогодні ми поговоримо про таку статтю Кримінального кодексу, як шахрайство (ст.190 КК України).
Це другий за поширеністю злочин після крадіжки, і має з нею спільні риси: в обох цих злочинах відбувається розкрадання чужого майна.

Отже шахрайство, зазначене у статті 190 ККУ, є злочином проти власності та передбачає кримінальну відповідальність за розкрадання, вчинене шляхом обману чи зловживання довірою.

Найбільше шахрайство розповсюджете в наступних сферах:

кредитно-банківській;
страхування;
торгівлі;
надання послуг;
приватизації майна державної та комунальної форми власності (землі, підприємств, квартир тощо).

 

На відміну від інших видів розкрадання, під час шахрайства відбувається добровільна передача потерпілим грошей, майна чи прав на майно під впливом обману чи зловживанням довірою.

Обман може виявлятися у наступному:
– свідоме повідомлення свідомо неправдивих відомостей, що не відповідають дійсност;
– умовчання про справжні факти;
– надання фальсифікованого товару чи іншого предмета правочину;
– використання обманних прийомів при розрахунках за товар або послуги;
– імітація касових розрахунків і т.д.

Зловживання довірою – це використання довірчих відносин із власником майна, коли особа приймає зобов’язання і свідомо немає наміру його виконати.

Винна особа, вчиняючи шахрайство достовірно знає про протиправність своїх дій, має корисливі мотив і мету.

 

Сама стаття містить кілька частин, які відрізняться в основному розміром збитків  та наявністю кваліфікуючих ознак –  чим більша шкода тим суворіше покарання.

Кваліфікуючими ознаками шахрайства є:

• Повторне вчинення шахрайства.
• Вчинення шахрайства групою осіб за попередньою змовою.
• Вчинення шахрайства, яке завдало значну шкоду потерпілому.

Шкода для потерпілого є значною, якщо збитки для потерпілого від шахрайства становлять від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у 2024 році від 151 400,00 гривень до 378 500,00 гривень.

• Вчинення шахрайства в умовах воєнного (надзвичайного) стану, якщо таке завдало значну шкоду потерпілому.
• Вчинення шахрайства у великих або особливо великих розмірах.

При цьому, великий розмір шахрайства – вчинене на суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у 2024 році від 378 500,00 гривень до 908 400,00 гривень.

Особливо великий розмір – шахрайство, вчинене на суму, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у 2024 році від 908 400,00 гривень.

• Вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки (компютера тощо).

• Шахрайство, вчинене організованою групою.

 

За шахрайство кримінальну відповідальність може нести особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16 років.

Залежно від кваліфікації злочину та розміру завданих збитків покарання за цими статтями може досягати дванадяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових порушень, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання – не виконувати.

Якщо особа, позичаючи кошти не мав намірів, можливості повертати кошти і мав корисливий мотив, такі дії можна кваліфікувати, як шахрайство.

Щоб довести, що правопорушник здійснив саме шахрайство, слідство має зібрати ґрунтовну доказову базу про те, що ще в момент заволодіння чужим майном особа переслідувала ціль його привласнити, не виконуючи взяті на себе зобов’язання.

Для свого захисту обвинувачений  має переконати суд, що мав реальні можливості та бажання виконати взяті на себе зобов`язання. А невиконання зобов’язань зумовлено іншими факторами, ніж просто його бездіяльність.

Отже, для правильної кваліфікації діяння особи як шахрайства необхідними,  є наступні ознаки:

1) предмет злочину – майно, кошти або права на майно, яким бажала заволодіти особа;

2) потерпілий – особа яка є власником майна (суб’єктом прав на майно) або особа у віданні чи користуванні якої таке майно (права на майно) перебуває на законних підставах;

3) винна особа, яка досягла 16 років та вчинила злочин умисно з корисливих мотивів;

4) протизаконний вплив на таку особу у формі обману та/або зловживання довірою, внаслідок чого дана особа мала спотворене уявлення про обставини, за яких вона передає предмет злочину винній особі.

Відсутність принаймні однієї з даних ознак може бути підставою для закриття справи через відсутність складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України. 

По темі:

• Що потрібно знати про взяття під варту
• Кримінальна відповідальність неповнолітніх
• Угода зі слідством
• Кримінальна відповідальність за крадіжку (ст.185 КК України)
• Кримінальна відповідальність за збут наркотичних засобів (ст.307 КК України)

 

Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. – 096-203-18-51. Інформація про вартість послуг