За договором довічного утримання одна сторона передає у власність іншій стороні квартиру або інше цінне рухоме або нерухоме майно, а і
нша сторона зобов`язується утримувати відчужувача довічно. Наприклад надавати щомісячно матеріально допомогу в грошовому еквіваленті, купувати ліки, оплачувати комунальні платежі тощо.
З моменту укладення договору довічного утримання Ви перестаєте бути власником нерухомого майна, право власності на нього переходить іншій стороні за договором, хоча, як правило, особа відповідно до умов договору залишає за собою право проживати у житловому приміщенні, яке є об’єктом договору.
Обов’язковою умовою такого договору є догляд та/або утримання . У разі відсутності такого догляду, або несвоєчасності і неповноти надання утримання, особа може подати до суду цивільний позов про розірвання такого договору.
При цьому потрібно памятати, що розірвання договору за цими підставами може мати місце лише у разі, якщо набувач не виконує умов договору в цілому, а не будь-якого дрібного зобов’язання, наприклад не поприбирав, пропустив час на прогулянку тощо.
В договорі довічного утримання повинні бути максимально чітко конкретизовані обов’язки набувача, в іншому випадку, набувач може відмовитись виконувати те, що прямо не прописано в договорі.
Свою правоту відчужувач може підкріплювати такими доказами: свідченнями свідків; актами експертиз, матеріалами з міліції про перевірку скарг тощо.
Набувач по договору, який виступає відповідачем може довести свою правоту такими доказами: квитанціями про сплату комунальних чи інших послуг, повідомленням про грошові перекази на користь відчужувача, або його розписки в отриманні коштів, показами свідків тощо.
В разі задоволення позову про розірвання договору довічного утримання, відчужувач повертає собі право власності на майно, яке він передав, а витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
Нотаріус знімає арешт з нерухомого майна, яке зазначене в договорі і реєструє право власності на це майно на ім’я особи, на користь якої було рішення суду.
По темі:
- Як оскаржити договір дарування
- Як оскаржити заповіт
- Як правильно скласти заповіт?
- Як успадкувати майно
Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. 096-203-1851. Інформація про вартість консультації та інших послуг
